Шо воно за звєрь такий, Лілічка?Шо то за людина така, несносна і пихата?Категорична і непоміркована у своїх судженнях?Озлоблєне дитинча чи підліток-максималіст?
Нє, насправді "я не такая")Ну може зовсі трошки...Хвалити себе улюблену погано. Можна задерти ніс, а можна і позбавитися навязаних комплексів. Тут вже обираєш сам. Я більше схильна визволятися від комплексів. Наприклад, вікового судження...Тобі 21. Та що ти бачила, сопля зелена?Що ти можеш радити, що можеш казати, якщо не гоп...і таке подібне. Ну щось можу...зовсім трішки...а може і не можу, бо мені всього 21. Ну дійсно, інколи думаєш. Моя кухня у 8 квадратів могла б бути не зеленою, бо він заспокоює, а червоною-бо хочеться пристрасті. У моїй спальні могли б бути не шпалери зі слоненятами, а розпис з Ейфеловою вежею, бо хочеться романтики. А в залі не килим, бо тепло, а голий ламінат, бо просто подобається...Все могло б бути в моєму житті інакше. І я могла б бути інакшою у свої 21. Але я тут. Я така-яка є. Потім мені буде 25, 30, 40. Але все це буде потім. Колись...ще далеко...ой, скільки часу!А поки мені 21...який прекрасний час!Все життя попереду!Ще є час розписати стіну вежею. От по тижні і почну.
Не люблю писати вночі, бо брєд виходить.
А с апрелем пришла тревога, птичий крик нарушал мой сон, и звала за собой дорога, плыл туман вдоль моих окон. Все закончилось - злость и жалость, а внутри - тонкой коркой лед. Но когда ничего не осталось,
нужно просто идти вперед.