Багато хто вважає, що інтелігентна людина — це та, яка багато читала, отримала добру освіту (зокрема гуманітарну), подорожувала світом і володіє кількома мовами. Однак можна мати всі ці характеристики і все ж залишатися неінтелігентним, а можна не мати жодної з них і все одно бути справжньою інтелігентною людиною.
Інтелігентність полягає не в обсязі знань, а в здатності розуміти інших. Вона проявляється у тисячах дрібниць: в умінні поважливо дискутувати, скромно поводитися за столом, допомагати іншим так, щоб це залишалося непомітним. Інтелігентність також включає дбайливе ставлення до природи, уникнення сміття — як у фізичному, так і в моральному сенсі. Недопалки, лайка, погані ідеї — це також сміття, і їх вплив може бути навіть гіршим.
Я знав селян, які були справді інтелігентними. Вони тримали свої будинки в чистоті, цінували гарну музику, вміли розповідати історії з життя, дбали про порядок у своєму побуті, були гостинними, привітними і чуйними до чужого горя чи радості.
Інтелігентність — це здатність розуміти, сприймати світ і людей з терпимістю.
Про порядність
У листах Бєлінського можна знайти таку думку: мерзотники часто перемагають порядних людей тому, що поводяться з ними так, як з мерзотниками. Порядні люди ж, терплячи і страждаючи, продовжують ставитися до мерзотників, як до порядних людей.
Дурний не любить розумного, неосвічений — освіченого, невихований — вихованого, і все це вони виправдовують фразами на кшталт: «Я проста людина», «я не люблю мудрувань», «я прожив своє життя і без цього», «все це від лукавого» тощо. Але в душі у них часто живе ненависть, заздрість, почуття власної неповноцінності.
Д.С. Лихачов, «Листи про добре і прекрасне».
