Януш Корчак - видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який тричі відмовився врятувати своє життя заради дітей.
Вперше це сталося, коли він вирішив не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не покинути свій «Будинок сиріт».
Вдруге - коли він відмовився тікати з Варшавського гетто.
І втретє - коли всі вихованці «Будинку сиріт» вже піднялися до вагонів, що їхали до табору смерті. До Корчака підійшов офіцер СС і запитав:
- Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав її в дитинстві. Гарна книга. Ви можете бути вільні.
- А діти?
- Діти поїдуть. Але ви можете вийти з вагону.
- Ви помиляєтеся. Я не можу. Не всі люди - бездушні.
Кажуть, що по дорозі в Треблінку Корчак розповідав дітям казки, намагаючись відвернути їхні думки від страшної реальності. Ці випадки настільки точно відображають його сутність як педагога і людини, що немає сумнівів - це правда.
Януш Корчак - педагог, який не залишив своїх вихованців навіть перед газовою камерою. Він загинув разом із дітьми з «Будинку сиріт» у концтаборі Треблінка, хоча міг урятуватися.
Це все, що потрібно знати про Корчака як про людину.
Пропонуємо вам також познайомитися з його принципами виховання дітей, які відображають глибоку мудрість цієї надзвичайної особистості.
- Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
- Не вимагай від дитини плати за все, що ти зробив для неї. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та – третій, і це незворотний закон подяки.
- Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
- Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь впевнений – йому воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки він не має досвіду.
- Не принижуй!
- Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо в дитині.
- Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
- Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання та розвиток у ньому творчого вогню. Це розкута любов матері та батька, у яких зростатиме не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.
- Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоби робили твоєму.
- Люби свою дитину будь-яким — неталановитим, невдачливим, дорослим. Спілкуючись з нею – радій, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
