Тема закрыта: Усыновление ребенка

Как раз Aly взяла достаточного маленького ребенка. Жаль, что на форум не приходит.

+1000
Какой-то ужас тут развели. Да, автор незнакома с реалиями усыновления. Но как можно осуждать нормальное желание усыновить ребенка помладше и здорового??? Да это на сто процентов естественное желание каждой женщины. Иметь здорового маленького ребенка. Реализоваться как мать.
Матери, у которой еще не было детей ОЧЕНЬ сложно будет наладить нормальную систему привязанности со взрослым ребенком. А это чревато крахом и поломанными судьбами.
Автор, держитесь, у вас все обязательно получится.
Девочки, у автора такая боль чувствуется от того, что она не может иметь детей, а тут такое развели... Советы тоже можно давать по-разному  обличать их в разную форму.
Автор, у вас все получится! Просто наберитесь терпения. А эта тема для вас пусть будет всего лишь закалкой перед долгим путем ""по инстанциям".

Допишу еще. По поводу сиблингов - да это право автора, сколько детей брать. Никто ником не имеет просто морального права указывать или осуждать за желание иметь то или иное количество детей. И это прекрасно, что автор осознает, что больного ребенка она не потянет, а троих - тем более. Это очень правильно  и как раз по-взрослому - отдавать себе отчет в том, что осилишь, а что нет. Когда есть опыт материнства - это одно, а когда его нет, то это очень правильное и взвешенное решение.
 

Спасибо за поддержку. Ди именно о реалях усыновления я и прсила рассказать знающих. 

помимо уверенности, что нормальные родители смогут отдать собственного ребенка только потому, что нечем кормить, еще вот эта фраза порвала:"Я готова дать любовь и заботу тому кому посчитаю нужным." я бы не рискнула сама озвучить свои подозрения, но раз уж они совпадают с мнением более опытных....при таком подходе действительно стоит себя спросить, не будет ли потом мыслей отдать обратно, если объект любви окажется совсем не таким, как ожидали и вроде как сами выбирали. 

Ви так гарно за мене все вирішили, краще за мене знаєте, які в мене були бажання та вибір.   Уявіть собі, коли я лише влізала в цю тему, я щиро хотіла взяти молодшу сестричку для своєї кровної, причому мало не строго на 1-2 роки молодшу, та ще й щоб далеко не їздити (а в ідеалі щоб привели готову додому, а мені не напружуватися  ). І лише потім я почала змінювати свою думку, коли почала вчитися, розбиратися і так далі, і перестала так прив'язуватися до віку, і навіть до статі та кількості.
І я ж не лише сама всиновила. Я ще дуже ретельно вивчала і досі вивчаю цю тему (щодо всиновлення), спілкуюсь на спеціалізованих форумах, в тому числі і щодо тих проблем та питань, які лише починаються з моменту всиновлення. Чи невже хтось думає, що це як вийти заміж за принца, головне його знайти, а далі казка??
Тому і скепсис. Бо дуже і дуже знайомі слова читаю, дуже і дуже стандартні ситуації, і майже очікувана подальша агресія ТС, як тільки їй показали, що її примха не так вже і легко виконується. І знаєте, мені якось фіолетово, хто там з потенційних кандидатів чогось хоче чи які етапи материнства не пройшла. Бо у справі всиновлення найголовніше, що треба усвідомити ВСІМ, - це те, що це робиться ДЛЯ ДИТИНИ, а не для майбутніх батьків. Саме так! Тому всі ці образи та "я теж маю право!" - це просто смішно. Я розумію горе людей, яким не вдалося мати власну дитину, я співчуваю, але я не збираюся підтримувати підхід "дайте мені маленьке здорове немовля, бо я маю право!".

а сами требования (все-таки пожелания звучало бы лучше) очень даже понятные и логичные. 

Наташа, ты меня извини, но очень часто свои мысли ты озвучиваешь как истину последней инстанции. В жизни еще много разных красок. Даже градаций серого - и тех вон сколько.  То, что ты изучаешь все, что касается усыновления - это очень хорошо и полезно. И тем не менее я лично знаю 3 пары, которые именно усыновили здорового новорожденного ребенка, все разными путями, все достаточно тяжело, но конечный результат именно такой, какой они хотели.

Щось Ви геть плутаєте. Письмова відмова родичів не обов'язкова. Так, будуть ретельно вивчати питання, чи всі шляхи родинного влаштування перевірили, але саме письмова відмова не вимагається для встановлення статусу дитини та подальшого всиновлення. Ви точно спеціаліст?

подробнейше все изложила вличку)

очень важен год данных действий

Ну то й що? А я майже кожен тиждень читаю на спеціалізованому форумі чергову анонімну тему в стилі від легкого "ніяк не можу полюбити, хоча брали двомісячним" до рішучого "я вирішила повернути дитину, бо вже не можу". І це не підлітки чи пачки дітей, якраз таких дітей беруть люди, як правило, добре і триста разів подумавши. А подібні теми - це от і взяли одну маленьку дитину, від сили років до 6-7, а пік проблем - 1-3 річні. І практично всюди дуже характерно: початкові рожеві окуляри, жорсткі визначені критерії до параметрів дитини, "маю право", "хочу пройти всі етапи", "боюся, що більш доросла дитина буде пам'ятати", "в неї вже характер", і нетерпимість, і моментальна зустрічна агресія. Останні два - майже діагноз.

Це стандартний мінімум. Інколи й того мало. Звісно, не беручи до уваги рідкісні випадки моментальної адаптації, буває і таке.

я имела ввиду, что "купить" с каждым годом все труднее

Не помню подробностей уже. Но по-моему там тоже опека была, а не усыновление. Ребенку года 3-4 было. Интересно вообще было бы с Аленой пообщаться. Узнать, как детки растут)) И у нее, на момент усыновления, свой ребенок тоже был)))

Ем... взагалі перестала розуміти.

почему купить? люди прошли стандартную процедуру. Сначала под опеку домой забирали, через полгода усыновляли.

этот путь автор темы категорически отвергла, хотя я ей его предлагала) один из самых реальных!

Як давно це було? І чи брали вони дитину зразу зі статусом на всиновлення, чи статус пізніше з'являвся?

Да, брали под опеку они. Потому у них и было долго все и через большие препоны, им по-моему не хотели под опеку давать. Ребенку было 2 годика. А младшей их девочке еще до года было.

От ребенка мама писала отказ в роддоме, а также мамина бабушка отказалась сразу же. Это все, что я знаю, дальше я не расспрашивала, так как неудобно было, им тогда не до болтовни было, а потом уже и не хотелось напоминать, что ребенок неродной) Для всех нас он самый родной и свой, и даже похож на родителей.