Кризис семейных отношений

Ужас, летел бы он у меня с 12 этажа после такого, никакого уважения ни к жене ни к ребенку, не позволяйте об себя вытерать ноги.

Для меня все странно.....Вообще не вижу смысла сохранять семью. Уж лучше "воскресный" папа, чем дурак каждый день.

А я думаю, що це типова криза у відносинах, є певні проблеми, які треба або вирішувати, або розходитись, якщо немає обабічного бажання налагодити стосунки. Народження дитини - це стресс, і він може проявлятись по-різному, особливо якщо у людини є певні комплекси з дитинства і проблеми у відносинах з батьками.

Ви на емоціях виклали немало фактів проти чоловіка, але в нього є і кращі сторони, за які Ви його і покохали. Подумайте про це. У Вас маленька дитина, і тільки Вам вирішувати, чи буде вона жити з ріднім батьком.

Мужчине многое можно простить.... Но такое отношение к ребенку.... на мой взгляд, это просто возмутительно!!!! Бить по кроватке так чтоб сломалась??? Просто нет слов!!!

Хочу сказать, нет такого понятия "его как подменили" он всегда был таким, просто вы этого не замечали или не хотели хамечать) говорю это из собственного опыта... Поэтому или принимайте его таким какой он есть, или РАЗВОД!

Я тоже нарисовала себе картинку заботливого папы, встающего по ночам, меняющнго памперс, гуляещего с коляской и т.д. Мой муж никогда этого не делал.... но это не значит, что он нас не любит) Он замечательный семьянин,муж,папа (по своему) и компенсирует все другими приятностями. В один прекрастный день, я это поняла и приняла его таким какой он есть.

Может ваш пост писался в не подходящий момент? И не все так плохо? Подумайте еще конечно... Но чтобы не случилось НИКОГДА не позволяйте себя унижать, а тем более обижать вашего ребенка!!!! Искренне желаю вам принять правильное решение....

Я вважаю, що люди не міняються. Якщо готові, щоб до Вас так ставилися ВСЕ життя, то терпіть далі, а ні, то забирайтеся від нього поки раніше і поки Ви ще молода і маєте шанс збудувати нормальні відносини. Якби мій чоловік ризикнув щось сказати в адресу дитини, я б його розірвала вигнала. Ви пишете про збереження сім"ї, але ж чи варто зберігати сім"ю, де до Вас з дитиною так ставляться?

Мне увидилось в рассказе,что действительно кризис как Вы и обозначили в теме, и Увы,он запущен,думаю годами.Вам виднее,что за человек муж,и как Ваши отношения складывались,сейчас в общении между Вами стена выстроенная за эти годы,недопонимания где каждый закрылся. Попробуйте разобраться и выйти на разговор без истерик и претензий, надеюсь Ваш супруг заинтересован в сохранении отношений и у Вас получится.Вспомните как в начале Вы ладили и покажите ему это, думаю за тем скучает и воспримет попытку верно, и да будет начало. В любом случае решение только за Вами.

это увы не кризис. это отношений больше нет, даже отцовские заканчиваются. готовьте мат. базу к уходу

Кризис в отношениях... Да тут сами отношения - сплошной кризис, судя по рассказу автора, особенно после выкидыша. Советовать не буду ничего, потому как даже не представляю, как можно ТАК жить столько лет... Просто в растерянности

Вы же мама! Неужели сердце не подсказывает, что если "папа" так выходит из себя, когда у малыша колики, что аж ломает кроватку, то дальше будет только хуже. У деток бывает возрастные кризисы, которые часто сопровождаются истериками, непослушанием, недопониманием с родителями и т.д. На это всё надо правильно реагировать, а психичеси не уравновешенный, слабый, беспомощный человек будет реагировать только криком и кулаком (о чем он, собственно, вас уже предупредил). Вряд ли в нём что-то проснётся и он начнёт читать литературу, общаться с психологами, учиться, чтобы правильно воспитать ребёнка...

мы с мужем никогда не сорились,а когда родила дочку начали ругаться,причем каждую ночь,когда колики мучали ребенка.она могла 2 часа орать,а могла и до утра,и больше я была нетерпелива,злилась,так хотелось спать!а муж ,когда я уже не могла ее носить и успокаивать,сам брал и качал! я поражалась его терпению,я какая то вечно дерганая,нервная до ужаса была,итак 3 месяца,а потом зубы начались,и опять он более терпелив,чем я.и смотрю,я иногда такая злая жаба((( обижаю его,хотя он у меня очень добрый и хороший!может декрет этот меня задолбал,не знаю,обижу его,потом извиняюсь,ведь я его люблю,надо всегда разговаривать,общаться друг с другом,не замалчивать обиды,иначе потом такой комок будет,не разгребсти((((если конечно,есть чувства у мужа и жены,а если нет,то,что толку...

не знаю, кризис это у вас сейчас или уже нет... возможно был кризис после потери ребенка, который не проговорили и не расставили точки над "i". склоняюсь к мысли, что мужчины все таки с Марса и по другому переживают проблемы, ктото может даже и не представляет себе что можно просто обнять и посочувствовать, когда ситуацию изменить нельзя.

но написать я совсем не об этом хотела. Вы же мама! Если б мой муж орал на новорожденного ребенка, да еще и матом, сломал кровать - да ноги моей бы не было уже в его доме (а поскольку мы живем в моем доме, то просто летел бы он нахрен и его вещи с балкона). и никаких разговоров "ротом" я бы уже не вела и не копалась - кризис-не кризис. Иногда вот думаю - много чего могла бы простить мужу, но подобного отношения к ребенку - никогда.

да, еще. семья мама+ребенок не может быть неполноценной! это я вам говорю, как человек, который вырос в такой семье.

а вот "скандалили, ругались, дрались" - это явно не то, что нужно ребенку. да и вам. не в "штанах" счастье.

У нас прийнято так легко "відбраковувати", "відшлаковувати" чоловіків, які чимсь завинили. Автор написав "боки" чоловіка, але в сім*ях, як правило, чоловік і дружина варті одне одного. Тому, знайшовши щіпку в оці чоловіка, я б пошукала бревеняку у своєму.

Є багато статей на цю тему, почитайте, поки рішення ще не прийнято.

Бажаю автору успіхів і не помилитись у своєму виборі. Нехай у вас все налагодиться.

Ни чесе..."чимось", а попади он мимо кроватки....

да, наверное это правильно. трудно не согласиться.

но "он начал орать на ребенка, причем матами, быть кулаком по столу, в стену, по кроватке с ребенком (от чего она сломалась). естественно, ребеночек начинал кричать еще больше, я нервничала, молоко пропадало. муж орал на ребенка, я - на мужа и так мы ссорились. длилось это 3 или 4 месяца." - это не чем-то провинились. можно вспылить, потерять над собой контроль. но систематичность это уже звоночек. точнее нет, это сирена.

в любом случае, решать только автору, и мы не знаем второй стороны конфликта.

и да, автор хороее про мужа тоже написала - хозяйственный и все такое

В соседней темке я бросала ссылку на

Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда-Україна”

http://la-strada.org.ua/

Наверняка, там есть психологи, которые помогут Вам разобраться с ситуацией.(вроде, консультации - бесплатные)

Національна "гаряча лінія" з питань запобігання торгівлі людьми 0 800 500 225

Нціональна “гаряча лінія” з питань запобігання насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 386 (для дзвінків з мобільного)

Есть такой вопрос-ответ на сайте

«Що робити у випадку, коли чоловік здійснює психологічне насильство в сім’ї. Все що я намагаюсь йому сказати він не слухає або робить вигляд, що не чує. Я вже втомилася від такого життя але покинути його не можу бо маємо двоє дітей. Крім того я його люблю і мені хотілося би налагодити стосунки з ним. Чи могли б Ви мені щось порадити?»

Якщо чоловікові і жінці не вдається самостійно вирішити проблему в сімейному колі, в такому разі можна звернутися за допомогою до фахівців. Це може бути психолог або психотерапевт. Якщо Ви не мали можливості поділитися без побоювань своїми почуттями з батьками або з тими, хто Вам близький в минулому, то Вам, швидше за все, буде важко говорити про це з близькими Вам людьми тепер. І навіть не дивлячись на їх підтримку, Ви все-одно не зможете вільно та відкрито висловити свої емоції.

Саме в такі моменти допомога психолога або психотерапевта може виявитися дуже корисною. Коли Ви спілкуєтеся з людиною, на якого не проектуєте свої страхи, можете відкритися повністю і проаналізувати все ваше сімейне життя. На сьогоднішній день є багато центрів, де працюють такі фахівці, що займаються вирішенням сімейних конфліктів, або ж, як це прийнято говорити, сімейною психотерапією. Тут дуже важливим є момент взаємного проходження такого курсу. Зрозуміло, шлях до створення благополучного сімейного життя не завжди буває легким. Для цього необхідні колосальні зусилля і терпіння, тому що процес проходження сімейної психотерапії може бути досить тривалим і залежить від того, наскільки наполегливо ви працюєте. Звернувшись до фахівця, Ви навчитеся виражати свої почуття по відношенню до близької людини, більше розуміти один одного, освоїте техніку вирішення проблем, що виникають через нерозуміння. Зазвичай ми не знаємо, як поводитися стикаючись з тими чи іншими проблемами, тому, відчуваємо труднощі, сором і страх. Вам необхідно поділитися цими почуттями, адже пригніченість, гіркота, образа і спустошеність самі по собі не підуть, а ще більше почнуть збільшуватися. У результаті сімейної психотерапії з глибини душі піднімуться емоції, яких варто позбутися. Не треба здаватися – краще активно займіться аналізом своїх почуттів! Крім того спілкування в групах підтримки також дає позитивний ефект. Перебуваючи в компанії тих, хто близько Вам не знайомий, але налаштований співчутливо, Ви отримуєте можливість висловити ваші почуття. І якщо Ви помітите, нехай і маленькі, але кроки вперед у Ваших сімейних відносинах, не залишайте це без уваги і схвалення.

Пам'ятайте, засвоїти нові моделі поведінки не просто, і на це потрібен час!

http://la-strada.org.ua/ucp_mod_information_showcategory_57.html

Простите,а что есть что сохранять????????Мне кажется в том что вы описали нет отношений каких можно было сохранить(.Увы но я так вижу,и если мужчина может себе позволить унизить свою жену(женщину),ударить,оскорбить,Извините это НЕ МУЖЧИНА и он на хрен не нужен,представьте если его злоба будет прогрессировать,и как дальше будет ребёнок расти с таким отцом.Удачи и сил Вам и вашему ребёнку.

P.S.адресовано автору темы.

Девочки, подскажите кто сталкивался с проблемой алкоголизма, где можно закодировать мужа и вообще какие проверенные способы избавления от этой зависимости, если человек сам не способен справиться. Может еще какие-то препараты есть, после приема которых пропадет охота разрушать свою жизнь и жизнь своей семьи. Дошел уже до края....:(((