Первые дни с ребенком

Да да да!!!!! Если бы мой муж не убирал-готовил и т.д. я бы вздернулась. Первый месяц я не переставая кормила масю. Он сосал сисю часов 20 в сутки ost-189-1: Я думала что он меня съест. Делать я не могла вообще ничего.
А со старшим мне было легко и просто. Он ел и спал первые три месяца, поэтому ничья помощь мне была не нужна.

Я считаю, что я целый день одна с малышом, когда приходит муж с работы, то пусть, будь добр, помогает во всем!

І де я писала що допомога тата це виключно вставання до дитини вночі...
Але все одно - я залишусь при своїй думці - для мене ненормально коли жінка із дня в день до півночі носить дитину, а чоловік в цей час спить.

лучше, чтоб не спали оба? или скажем так - пусть носит мама, а папа будь добр проснись и займись в это время делом, а то это ж ненормально! а можно то же самое сказать и жене - чего это она днем с ребенком отсыпается? вот пусть в это время как раз ужин мужу приготовит, он же в это время не спит, он же на работе!
в нормальных семьях помогают не потому что нормально-ненормально, а потому что НУЖНА ПОМОЩЬ. если маме тяжело встать к ребенку, то встанет папа. если маме тяжело приготовить ужин, то приготовит папа. а если так совпали звезды, что и мама после родов быстро пришла в норму, и ребенок спокойный, и спит почти круглые сутки, то можно и самой ужин сделать, а не оставлять это мужу "из принципа". это конечно при условии, что не только муж любящий и заботливый, а и жена у него такая же.

Є ще варіант не спати по черзі.
Сьогодні один носить, завтра другий.
Взагалі варіантів безліч - кожен вибирає який підходить саме їм, але при цьому не варто чекати що всі будуть в захваті від обраного варіанта.
От в родині мого чоловіка вони всі в повному шоці, що як це так ЧОЛОВІК! купає дитину, носить, гуляє з нею на вулиці, а саме найстрашніше, ще й може приготувати каву дружині, навіть якщо та просто сидить в інеті. Але мені особисто абсолютно фіолетово, що вони з цього приводу думають.

просто я дійсно вважаю що якщо людина із жахом згадує такий період свого життя, то шлях мабуть вибрали таки не зовсім той... але це моя думка.
В нас були коліки, в мене мала перший місяць орала як навіжена без причини, але жаху від того нема.
Якщо Ви слідкували за розвитком дискусії то все почалось з того що я і ще кілька форумчан спитали а де був чоловік і чому не спати з дитиною вдень. І пішло-поїхало - а як спати вдень, коли чоловіку треба поїсти, треба прибрати, треба попрати (чомусь обов"язково руками) і як це чоловік з дитиною вночі посидить, йому ж на роботу. От і все.

а дівчинка топікстартер спитала чи буде важко )) Ну так от можна робити висновки - якщо чоловік складе руки і буде сидіти чекати вечерю, спокійно спати ночами коли дружина носить дитину і так далі, то буде важко.

Хоть у меня очень спокойный малявка, но бывали такие ночи когда я сильно уставала за целый день и папа вставал и гулялся с малым в соседней комнате, хотя ему завтра на работу.

так мова іде саме про допомогу а не із-за принципів, буду його будити тому що я не сплю.
Якщо дитина спить ночами , ще і в день спокійно сама грається, то я думаю в такої мами не з"явиться хронічної втоми, недосипання, нестачі часу.

+1000!
Я перечитала кучу книг о беременности и родах и почти 0 о детках и что с ними делать!
Результат - роды вспоминаю как приключение, а первыые 1,5-2 месяца - жах! Только недавно перестала мысленно сочувствовать "очень" беременнным девочкам, а то как их видела, думала: "бедные что их скоро ждет!!!". Так что настраиваться конечно, нужно на лучшее, но быть готовой ко всему!
Конечно, очень важно, если после родов физическое состояние мамы в норме, а если как у меня - швы болят, с грудью вообще капец, температура и прием антибиотиков сильтных-пресильных, и все время уходит на сцеживание+ прикладывание болтушек, льда ит.д., так тут при самом оптимистическом подходе руки опускаются - и на сон времени уж точно не остается!