Багатодітність - подвиг, безвідповідальність чи норма життя?

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #9374 ХА-ХА 27 August 2012, 12:36

Может я какая-то не правильная, но у меня ни какого особого отношения что к тем, что к другим семьям нет. Каждый делает, что хочет. ЗА себя еще не решила, по поводу больше двух - у нас с мужем какое-то одинаковое восприятие, что детей должно быть двое. Т.ч. когда будет второй, тогда и будем думать..при чем материальная сторона аспекта не особо меня волнует, как-то все это далеко еще институты, квартиры и т.д.

Уточню про всяк випадок - жодного наміру якось обфукати малодітні сім'ї в мене немає.
У когось двоє, у когось семеро, у когось один, у когось взагалі немає - аби в середньому воно більш-менш виходило на нормальний приріст населення, так би мовити.
Так, дійсно зачепило з тої теми плюс згадалося, що зустрічала раніше, які думки людей про багатодітних, наприклад, різноманітні описувані ситуації в поліклініках, маршрутках тощо. І це ще я на власному досвіді не стикалася...

До речі, цікаво, - це мені так ввижається, може, а насправді багатодітні родини жодних проблем щодо відношення до них суспільства не бачать?

svetlya4ok Семья:

Костюша сын

Возраст: 13 лет 24 дня

Учится: ДЕТСКИЙ САД № 117 "Калинонька"

     

Цитата: #9374 jozh 27 August 2012, 12:25

Навіяло темою на іншому форумі (маючи вже чотирьох бажаних дітей, жінка внепланово завагітніла п'ятим, і сумнівається, що їй далі робити). А також іншими темами на цьому форумі, де іноді полюбляють копнути наших багатодітних мамочок, мовляв, понароджували тут...

Зразу уточню - мова не йде про сім'ї алкоголіків, де чергову дитину клепають у п'яному дурмані без якого би не було захисту, а потім радіюсь грошам, які платять на дитину. Також мова не йде про релігійні родини, де власне релігія забороняє запобігати вагітності, то ж народжують, скільки Бог дасть. Обидва варіанти, попри всю їх несхожість, однакові з точки зору зняття з себе необхідності приймати рішення про зачаття та народження чергової дитини.

Але є купа родин, в яких троє та більше дітей були свідомо народжені. І ставлення до таких родин у нашому суспільстві дуже різне - від захоплення та піднесення таких родин до рівня героїв, і до презирливого ставлення з порадами нарешті навчитися користуватися презервативами.

В мене з самого дитинства стійке бажання мати чотирьох-п'ятьох дітей, і я свого часу дуже здивувалась, коли дізналася, що багатодітність в нашій країні визначається починаючи вже з третьої дитини! Всього-навсього троє дітей - і ти вже не такий, як усі "нормальні люди". Вже на твою сім'ю дивляться соціальні служби як на потенційно неблагополучну, вже косяться сусіди тощо. Але ж троє дітей - це той мінімум, який необхідний кожній родині, щоб кількість населення в країні хоча б не зменшувалась (за маму, за тата, і "за того хлопця", тобто за той процент людей, які не зможуть залишити потомства з різноманітних причин)! Хай навіть ми не говоримо про якусь там громадянську свідомість, але ж природні інстинкти та простий здоровий глузд просто зобов'язані підказувати, що троє-четверо дітей в родині - це норма, а не вихід за межі норми.

Розумію, що коли ледве-ледве тих грошей вистачає на їжу та секонд-хендову одежу, то навіть на першого мало хто наважиться. Але знаю багато родин, де в матеріальному плані досить непогано, але вони все одно зупиняються на одному-двох дітях. І тими самими матеріальними причинами все одно пояснюють - от лише мова йтиме не про те, що прогодувати ще одну не зможуть, а вже про те, що купити квартиру на повноліття зможуть лише одному, а значить, другого заводити не будуть. Бо хочуть дати цьому одному "все".

Не те, щоб я тут агітувала всіх народжувати по шестеро дітей. Але цікаво, чому все-таки таке ставлення тих, кто вирішив зупинитися на одному-двох, - до тих, кто повторив себе у багатьох дітях? У особливих випадках навіть друга дитина вже сприймається як щось таке, не дуже потрібне... Що це - заздрість? Ревнощі? Бажання виправдати своє рішення? Бажання всіх загнати жити однаково?

P.S. Додала опитування

Другу дитину точно хочемо з чоловіком народити, третю - цілком можливо. Як не крути, а хочеться, щоб твоя дитина мала якийсь необхідний мінімум. Філософія - дав Бог дитину, дасть і на дитину - якось не про нас. А от четверо дітей для мене якось морально важко, напевне тому, що в моїх батьків нас лише двоє, в батьків чоловіка - троє. Не знайома поки що ні з ким, хто мав би 4 та більше дітей. От нещодавно читала інтерв"ю зі Сніжаною Єгоровою, яка народила 5 дитину. Навіть не уявляю, де вона бере стільки здоров"я та сил. Дуже поважаю таких жінок, які свідомо народжують багато дітей, і вони зростають нормальними здоровими людьми. Не впевнена, що здатна покласти стільки років свого життя на цю справу. Можливо, егоїзм???

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #9374 Nonconformist 27 August 2012, 13:44

хотела двоих деток.. сейчас склоняюсь к трем. но воз и нынче там. пока у нас все весьма не стабильно. для меня все упирается в финансовый вопрос и вопрос взаимоотношений родителей, семейную обстановку - и ребенку плохо при негативе, да и я спокойствием не отличусь. поэтому пока на нейтралке все..
а 4 и более ребятишек.. мне кажется, что кроме выше названных причин, еще немаловажно то, что должного внимания и участия в жизни ребенка не принимается. опять же имхо. тем более с современным темпом жизни. есть женщины, которые способны всю себя отдать . знаю по преданиям) в живую не встречала. и я так не смогу, знаю точно
а вообще к многодетным отношусь нейтрально. да, внимания обращается больше. но это как-то не осознанно. негативно отношусь, когда за ребенком не смотрят нормально или неухоженный. но я так же буду относится в этой ситуации и к "однодетной" семье..

Щодо цього моменту, я так думаю, важче, коли різниця у віці між дітьми невелика. Тобто якщо четверо-п'ятеро дошколяриків, да навіть троє, - це дійсно складно: і увагу кожному приділити, і елементарно всім носи повитирати. Але якщо вони "розмазані" по віку - тобто є і старшокласники вже, і ще дитсадівські малюки, - то картина змінюється. По собі суджу - мені вже, скажімо так, занадто легко. Дівчата мої уваги-то потребують, звісно, але й допомагають серйозно. І увага, якої вони потребують, дещо відрізняється від уваги, якої потребують малята. Навіть банальне приготування разом обіду, під час якого ще й вчиш дочку готувати, і заодно ще й ведеш різного плану філософські розмови за життя, - це якраз та увага, яка й потрібна вже в цьому віці. Спеціально якось виділяти час, щоб погратися в кубики, вже не треба, підлітки вже потроху починають створювати своє власне життя, і батьки для них виступають все більше в ролі наставників, а не як "носовитирателі".
Тобто, четверо малюків, з одного боку, - і четверо дітей дуже різного віку, де є і майже самостійні підлітки, з іншого боку, - це ж геть по-різному буде.

Цитата: #9374 Нява Малика 27 August 2012, 14:01

Для меня основным вопросом к жизни в многодетной семье был бы: "Получается ли у вас уделить время каждому ребенку ОТДЕЛЬНО". Даже с двумя детьми у меня не всегда это получается. А детям это нужно.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #9374 alisa 27 August 2012, 14:14

Мені в цілому немає різниці, скільки в кого дітей. Це особиста справа, аби люди за ними доглядали.
Хоча, якщо дітей 5, 7, 10, то я взагалі ніяк не можу повірити, що з кожним з них батькам вдається встановити повноцінний особистий контакт. Хоча, знову ж таки, це не моя справа.

Є таке поняття, як гаманець Міллера, тобто число об'єктів, якими людина може оперувати одночасно, тримати їх одночасно в увазі, запам'ятовувати в короткотривалій пам'яті. В середньому це 7 плюс-мінус два, тобто в залежності від людини - від 5 до 9, у кого як. Є, правда, деякі унікуми, в яких це число доходить до 12-13, але то рідкість.
Плюс в психології є поняття малої групи, і кількість людей в малій групі співпадає з числом Міллера - тобто ті самі 7 плюс-мінус два. Якщо людей більше, то група якраз і розпадається на підгрупи, і кожен учасник групи вже не може мати особистий контакт з кожним з інших учасників групи. А в малій групі це можливо.
Віднявши дві одиниці на тата і маму, отримуємо вповні собі нормальне число дітей в сім'ї 5 плюс-мінус два - тобто, для когось верхнею межею буде троє дітей з точки зору можливості одночасно охопити їх увагою, а для когось - семеро. Можливо, будуть унікуми, які зможуть охопити увагою одночасно і десять, а то і одинадцять дітей. Так що я вірю, що для когось це можливо.
Так, я дуже люблю математичні розрахунки.

Nonconformist Семья:

Маргарита дочка

Возраст: 15 лет 4 месяца 18 дней

Учится: Средняя общеобразовательная школа І-ІІІ ступеней № 18...

Анна дочка

Возраст: 8 лет 4 месяца 9 дней

Учится: Еще не учимся

     

Цитата: #9374 jozh 27 August 2012, 14:12

Щодо цього моменту, я так думаю, важче, коли різниця у віці між дітьми невелика. Тобто якщо четверо-п'ятеро дошколяриків, да навіть троє, - це дійсно складно: і увагу кожному приділити, і елементарно всім носи повитирати. Але якщо вони "розмазані" по віку - тобто є і старшокласники вже, і ще дитсадівські малюки, - то картина змінюється. По собі суджу - мені вже, скажімо так, занадто легко. Дівчата мої уваги-то потребують, звісно, але й допомагають серйозно. І увага, якої вони потребують, дещо відрізняється від уваги, якої потребують малята. Навіть банальне приготування разом обіду, під час якого ще й вчиш дочку готувати, і заодно ще й ведеш різного плану філософські розмови за життя, - це якраз та увага, яка й потрібна вже в цьому віці. Спеціально якось виділяти час, щоб погратися в кубики, вже не треба, підлітки вже потроху починають створювати своє власне життя, і батьки для них виступають все більше в ролі наставників, а не як "носовитирателі".
Тобто, четверо малюків, з одного боку, - і четверо дітей дуже різного віку, де є і майже самостійні підлітки, з іншого боку, - це ж геть по-різному буде.

естественно. но мне кажется, что с возрастом все только усложняется))) помочь-то могут, но возникает еще масса вопросов, которые родитель не то что решить должен. а просто прочувствовать, знать и возможно, где-то направить. а тут, скажем, пять абсолютно разных личностей. которые далеко не факт что хотят идти на контакт , даже при прекрасных отношениях с родителями (а прекрасные они бывают чаще в сказке) + дом+ работа+муж требующий внимания..
скажем век назад, хотя бы, когда эта ситуация была намного более естественна. неужели родители уделяли должное внимание всем этим деталям? не голодный, не босый? и хорошо. да за малыми, по дому что б помог. это естественно, утрируя, но все же.
и я не говорю, где счастья больше или как надо . просто, если брать, ситуацию в целом, без конкретики, то я вижу это примерно так)

Нява Малика Семья:

Михаил сын

Возраст: 18 лет 2 месяца 25 дней

Учится: Средняя общеобразовательная школа І-ІІІ ступеней № 1 ...

Георгий сын

Возраст: 16 лет 6 месяцев 20 дней

Учится: Средняя общеобразовательная школа І-ІІІ ступеней № 1 ...

      Награды:   

Литературный гений За победу в литературном конкурсе "Це моя краща подорож!"

Цитата: #9374 Iya 27 August 2012, 14:20

Ну насчет ОТДЕЛЬНО не согласна. Я росла в "трехдетной" семье. Я - старшая и два младших брата (один на 5 лет младше, второй - на 11лет). Да, я возилась с ними, особенно с младшим. Причем родители тогда строили дом, так что куда я - туда и братик, в нагрузку. Но я от этого не то, что не страдала, а наоборот, мечтала еще и о сестричке!
Сейчас у меня двое детей, родила бы и третьего, если бы "было, куда складывать". То, что справимся морально - знаю точно. А вот материально - попробуй вытяни...
Младшая просит братика, старшая дочка (9 лет) мне недавно сказала: "Мама, а роди нам еще близняшек!". Я говорю "А как же мы разместимся?". Она отвечает: "На верхнем ярусе будем мы с Полиночкой спать, а на нижнем - малыши! Зато у меня будет больше всех братиков и сестричек!!!"
Ну на этот подвиг я пойти не готова! Но для себя сделала вывод, что нашего с мужем внимания нашим детям хватает!

Цитата: #9374 jozh 27 August 2012, 12:43

Уточню про всяк випадок - жодного наміру якось обфукати малодітні сім'ї в мене немає.
У когось двоє, у когось семеро, у когось один, у когось взагалі немає - аби в середньому воно більш-менш виходило на нормальний приріст населення, так би мовити.
Так, дійсно зачепило з тої теми плюс згадалося, що зустрічала раніше, які думки людей про багатодітних, наприклад, різноманітні описувані ситуації в поліклініках, маршрутках тощо. І це ще я на власному досвіді не стикалася...

До речі, цікаво, - це мені так ввижається, може, а насправді багатодітні родини жодних проблем щодо відношення до них суспільства не бачать?

Цитата: #9374 Нява Малика 27 August 2012, 14:44

У Вас большая разница в возрасте, а трое деток - это все-таки не 5-7. А будь у вас другой характер и другая потребность в общении или в желании побыть самой?

Все было, и желание побыть самой тоже... Да, нас не 5 и не 7 (как по мне, это уже перебор), но я, будучи ребенком, хотела еще сестричку! А потом не выдержала и родила дочку!

Зато когда в наш дом пришла беда, родители справились благодаря тому, что есть мы... А мы справились, потому что мы с братом друг у друга есть...

Мурена Семья:

Старший сын

Возраст: 15 лет 4 месяца 6 дней

Учится: ДЕТСКИЙ САД № 49 «Маричка»

Младший сын

Возраст: 12 лет 10 месяцев 25 дней

Учится: Еще не учимся

     

Цитата: #9374 Curly 27 August 2012, 15:04

У меня негативные эмоции вызывают только те многодетные семьи, которые нарожают 10 детей в комнату в коммуналке, а потом считают, что им обязаны все помогать (я не против помощи многодетным, но если родители не думают о том, где взять средства на существование еще одно ребенка - это не нормальные родители, другое дело, что у всех критерии разные, но, думаю все согласятся, что минимум - это уютное место жительства, еда, одежда, школьное образование). Если семья нормальная, заботится о своих детях, то я только за, мне очень нравится слово "семья" в разрезе 7я - т.е. 2е родителей и 5 детей
Я росла одна в семье, муж третий ребенок, но у нас обоих одинаковое мнение, в семье (нашей) может быть и 1 и 3, а может и 4 детей.

А вот когда вижу стройную, ухоженную мамочку с 3 детками, то смотрю в след с восхищением Ведь это всегда талант, как на работе, так и дома, успевать делать все