Цитата: Ссылка (24 Октябрь 2013 13:31)
Когда произошел этот перелом в общественном сознании, что мужиков нужно облизывать и прощать им все? Была мысль, что после второй мировой, когда на 10 женщин 1 мужик остался. Но девы, 65 лет прошло, приблизительно.
Теж думаю, що після війни. А 65 років для історії - це тьху, майже нічого, це ж всього-навсього три покоління. Після війни жінки вимушені були перебувати в стані "я и лошадь, я и бык, я и баба, и мужик", тож їх сини та дочки який приклад перед очима мали? Правильно, що жінка на себе бере майже все, а нещасний один на все село каліка-чоловік може бути яким завгодно за своїми особистими якостями, але ж він один, тому його "облизували" з усіх боків. Безвихідь. І далі, підростаюче покоління не думало, що воно там тимчасово об'єктивно так було, а вважали це нормою, хай і підсвідомо. І пішли хвилі маминих синочків, чоловіків-підкаблучників і так далі. Жінки зростали активними, рішучими, робили кар'єру, а чоловіки що? В основному пили, бо ж теж десь відчувають себе ніяково, неприродньо, а змінити не знають і не вміють, ліньки та страшно, от і глушать себе в алкоголі. В результаті хвиля розлучень, бо нормальна жінка не буде жити з таким непотребством. І зростає наступне покоління з відповідним відношенням до чоловіків, переважно зневажливим, і впевненістю, що жінка прекрасно може і сама справитися, і дитину виростити. Далі маємо що? Правильно, хвилю мам-одиначок, які вже навіть заміж виходити не бачать необхідности. А чоловіки взагалі перестають відчувати хоч якусь відповідальність перед дітьми та перед жінкою, та й взагалі що вони потрібні цим жінкам. Сумна історія.
Я б сказала, лише не так давно хоч трошечки почало щось змінюватися, хоч трошечки і жінки, і чоловіки почали розуміти, що ми потрібні одне одному, і що у кожного є своя природня роль, і чоловіки почали ставати сильними захисниками, а у жінок пропадати необхідність бути за тата і маму одночасно. Але - це довгенький дуже процес, і непростий.