В Корабельном районе умер ребенок от скарлатины

ми коли хворіли скарлатіною, то лікар сказав що вона повина повідомити в санстанцію, але якщо так то дитину потім 3 тижня не допускають в садочок і в группі оголошують карантін на 3 тижня, якщо ніхто не захворіє, якщо хворіють то далі продовжується, під час карантіну дітей цієї групи не пускають в актову і спортивну залу, кожен день кварцевання і перевіряє медсестра дітей , ми захворіли в групі не перші в групі, а 3, але про це я дізналась вже коли ми захворіли і були батьківські збори, у 2 дітей що хворіли скалатіною до нас були ті самі симптоми, але батьки думали що ангіна і через 3-5 днів повели дитину в садочок. Після розмови з дільничним лікарем вона сказала, що більшістьбатьків не хотять робити справку про скарлатіну, бо треба з дитиною сидіти 3 тижня а з роботи на такий час не відпускають, тому все тихо проходе і в садочку навіть не зають про скарлатіну. Чесно це дуже-дуже сумно.

Ні, якраз білий носогубний трикутник - класична ознака скарлатини. Так що ваша картина захворювання була типова.

Воспитательница сказала!

у нас темп гачит уже 5й день, сыпи нет никакой, но гланды в белых пятнышках

Ужас!Ужас!!!!

ГОРЕ КОТОРОЕ НЕ ПОДДАЕТСЯ ОПИСАНИЮ, СЛОВА ПОДДЕРЖКИ И СОБОЛЕЗНОВАНИЯ РОДИТЕЛЯМ И БЛИЗКИМ ПОГИБШЕГО АНГЕЛОЧКА.

может у вас гнойная ангина?

А что врач говорит?

понятно....


может, спасибо всем за ответы

ой, врач это тяжелый случай((((( говорит вирус, если станет хуже, пейте аугментин. сейчас пойду к другому

Кошмар, насколько я понимаю, это эпидемия в г. Николаеве. Так как читала эпидемия проходит раз в 4-5 лет кажется.

мы переболели в феврале этого года (лежала моя мама с ней)так вот уже тогда был такооооой наплыв детей со скарлатиной,не знали куда ложить.

Так почему же так наплевательски относятся к этому?Почему???хотя у нас в стране всё так............

Скарлатина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Streptococcus pyogenes
Скарлатина - гостре антропонозне захворювання, яке проявлюється інтоксикацією, ураженням ротоглотки та дрібнокрапчастою екзантемою (шкірним висипом).
Етіологія

Збудник – бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. pyogenes).
[ред.]Епідеміологія

Джерело інфекції – хворий з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів. Основний шлях передачі інфекції – повітряно-крапельний, вона може передаватися через білизну, предмети побуту, іграшки. Вхідними воротами інфекції є глоткові мигдалики. Захворювання частіше спостерігається у сиру та холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і спалахи, епідемії. Серед хворих переважають діти.
[ред.]Патогенез

Первинне вогнище інфекції – у мигдаликах та носоглотці. Мікроб проникає у реґіонарні лімфатичні вузли з розвитком лімфаденіта. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Важкі форми та ускладнення скарлатини пов’язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії.
[ред.]Симптоми



Малиновий язик із білим нальотом
Тривалість інкубаційного періоду від декількох годин до 7 днів. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40°C. У маленьких дітей при цьому нерідко з’являється однократна або повторна блювота. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, хворобливість при ковтанні.
Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з’являються характерні дрібні висипання на шкірі. Спочатку висип з’являється на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Висип складається з численних дрібно крапчастих елементів, густо розташованих та утворюючих на шкірі щільне насичено-рожеве поле.
Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носо-губними складками, відрізняються різкою блідістю («скарлатиновий трикутник»). У зіві відмічається розлита гіперемія м‘якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Бруднувато-білий або злегка жовтуватий наліт вкриває мигдалики, поширюючись у подальшому на м’яке піднебіння та язичок. У деяких хворих збільшуються реґіонарні (підщелепні) лімфатичні вузли.


Блідість шкіри навколо рота
Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нальотом; з 3-4-го дня наліт зникає і тоді вид язика стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а колір язика стає яскраво червоним («малиновий язик»).
Картина крові у перші 2-3 дні відрізняється помірним нейтрофільним лейкоцитозом. Після 3-4-го дня у багатьох хворих відмічається еозинофілія (6-8% еозинофілів).
Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. 80-90% випадків скарлатини на фоні лікування пеніциліном протікає легко.
[ред.]Критерії тяжкості
Легка форма
температура тіла підвищена до 38 градус., помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральна ангіна, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривалістю 3-5 днів.
Середньо-тяжка форма
температура тіла підвищена до 39-40 градус., тривалість 5-7 днів, головний біль, повторна блювота, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна, лакунарна ангіна, енантема на м'якому піднебінні, розвиток ускладнень.
Тяжка форма
значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла до 40 градус. та вище, можливі менінгеальні симптоми, судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.
Септична форма
характеризується некротичною ангіною, некротичним назофарингітом, розвитком септичних ускладнень.
Ускладнення
лімфаденіт; отит; синусит; артрит; мастоїдит; міокардит; нефрит; синовііт.
[ред.]Діагноз

Хвороба розпізнається на основі епідеміологічних даних, клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення гіперемії, насичено-рожевого забарвлення складок шкіри.
Параклінічні дослідження:
Загальний аналіз крові (лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілія, підвищення ШОЕ);
Бактеріологічне дослідження слизу із ротоглотки (виділення ігемолітичного стрептококу групи А);
Серологічний (наростання титрів антистрептолізину О в динаміці).
Диференційний діагноз проводять з ангінами різної етіології (включаючи катаральну та фолікулярну ангіни), дифтерією зіва. У окремих випадках потрібно диференціювати від краснухи, при якій відсутні явища ангіни (типові для скарлатини), але відмічається збільшення потиличних лімфатичних вузлів.
[ред.]Лікування

1. Ліжковий режим протягом гострого періоду;
2. Етіотропна терапія: антибіотики - при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій - пеніциліни, при тяжкій - цефалоспорини I-II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії - при легкій формі 10 днів, середньо тяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення - при легкій формі - перорально, при середньотяжкій - внутрішньом'язово, при тяжкій - внутрішньовенно.
3. Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі - значна кількість пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах - інфузії глюкозо-сольових розчинів;
4. Антигістамінні препарати.
5. Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин, галаскорбін);
6. Жарознижуючі препарати (парацетамол, ібупрофен);
7. Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус - кварц, тощо.
Хворих лікують на дому або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є важкі, ускладнені форми хвороби, що супроводжують захворювання.
Лікування проводять пеніциліном (20 000 ОД/кг на добу). Антибіотики призначають усім хворим незалежно від тяжкості перебігу. При важких формах пеніцилін комбінують з іншими антибіотиками, проводять дезінтоксикаційну терапію (5% розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлорида, гемодез), призначають серцеві засоби. При всіх формах хвороби показана вітамінотерапія.
[ред.]Профілактика

Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 22 дні. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Заключна дезінфекція у вогнищі не проводиться.
[ред.]
для ознакомления

Вот, что пишет про скарлатину Доктор Комаровский (без его позволения содрала с сайта Ссылка
Обратите внимание:
Приведенный ниже текст ориентирован исключительно на посетителей сайта.
Охраняется законом об авторском праве. Воспроизведение всей статьи или любой ее части запрещается без письменного разрешения правообладателя.

Есть такое греческое слово streptos, что означает «крученный», «витой», «имеющий вид цепочки». И есть такой микроб — стрептококк: если разглядывать его под микроскопом, то хорошо видны самые настоящие цепочки, состоящие из неподвижных шариков.

Стрептококки — весьма распространенные микробы, способные вызывать у человека множество самых разнообразных болезней. Скарлатина — одна из них, пожалуй, самая известная, но, к сожалению, далеко не единственная.

Скарлатина известна людям с древности, и отношение к ней довольно серьезное, что, впрочем, вполне логично и обоснованно. Хотя древние врачи (Гиппократ и компания) все время путали скарлатину — то с корью, то с краснухой, то еще с чем-нибудь. Правда, хуже от этого никому не было. Это ведь мы сейчас умные — знаем, что корь и краснуха инфекции вирусные, а скарлатина — инфекция бактериальная. Следовательно, корь и краснуха пройдут сами, а при скарлатине очень помогут антибиотики. Но Гиппократ про антибиотики ничего не знал, поэтому имел моральное право путать скарлатину и корь, чем, впрочем, человечество благополучно занималось почти 2000 лет после Гиппократа. И только в 1675 году врач Томас Сиденхем подробно описал симптомы скарлатины и назвал ее scarlet fever — пурпурная лихорадка. От слова scarlet — «пурпурный», «ярко-красный» — и пошло современное название болезни.

О том, что скарлатина болезнь серьезная и смертельно опасная, определенная часть читателей этой книги, особенно те, кто учился в советской школе, узнали еще в детстве из знаменитого стихотворения Эдуарда Багрицкого «Смерть пионерки» (см. эпиграф). От скарлатины погибла бедная пионерка Валя, и именно так, весьма трагично, представлялась судьба заболевшего ребенка до появления антибиотиков — ведь очень коварный и очень опасный микроб, этот стрептококк.

Следует заметить, что скарлатина — далеко не единственная болезнь, обязанная своим существованием стрептококку. Большинство ангин, ревматизм, гломерулонефрит, рожистое воспаление — все это варианты стрептококковой инфекции.

Но скарлатина — болезнь особенная. И да простят меня читатели за попытку объяснить ее суть, поскольку сделать это простыми словами очень сложно. Однако попытаемся. Итак...

Стрептококк — понятие растяжимое. Под этим словом подразумевают десятки, если не сотни бактерий, с одной стороны, похожих друг на друга, с другой — имеющих существенные различия в своей структуре. Каждый конкретный вид стрептококка способен вырабатывать совершенно определенные токсины. Переболев одним вариантом стрептококка и выработав к этому варианту иммунитет, человек может не вполне благополучно встретиться уже с другим стрептококком, который, в свою очередь, вырабатывает свои токсины и вызывает потребность опять болеть и опять вырабатывать очередные антитоксические антитела.

В то же время некоторым стрептококкам (подчеркиваю, далеко не всем, только некоторым) присуща способность вырабатывать определенное ядовитое вещество, которое называется эритротоксин.

У эритротоксина имеются две особенности. Во-первых, он вызывает в организме совершенно определенные изменения, и эти изменения проявляются в виде совершенно определенных симптомов, присущих именно действию эритротоксина; во-вторых, выработав иммунитет к эритротоксину одного стрептококка, организм перестает реагировать на эритротоксин любого другого стрептококка, поскольку в крови постоянно циркулируют антитела к эритротоксину.

Теперь уже можно сказать, что же такое скарлатина.

Скарлатина — это особый вариант стрептококковой инфекции с выраженной реакцией организма в ответ на действие эритротоксина. Таким образом, скарлатина может быть один раз в жизни, а вот стрептококковой инфекцией — другими ее формами, разумеется, можно болеть сколько угодно.

Термин «эритротоксин» в дословном переводе с греческого означает «красный токсин». В этом переводе — суть уже упомянутых нами, «совершенно определенных симптомов».

Но давайте начнем с начала — как же все происходит. Стрептококк попадает в организм человека воздушно-капельным путем, хотя возможно заражение и через продукты питания, и через грязные игрушки, и через одежду. Источником инфекции может быть больной любым вариантом стрептококковой инфекции или здоровый носитель стрептококка. 90% всех, кто заболел, — дети до 16 лет, но дети первого года жизни почти не болеют, поскольку имеют врожденный, доставшийся от мамы антитоксический иммунитет.

Инкубационный период — от 1 до 12 дней. Очутившись в человеческом организме, стрептококк оседает на слизистых оболочках, главным образом в горле (на миндалинах) и начинает размножаться, выделяя при этом эритротоксин. Болезнь начинается остро — высокая температура + боли в горле. А уже через несколько часов появляется сыпь — это и есть ответная реакция на эритротоксин. Общий цвет кожи — красноватый, и на этом красном фоне можно видеть многочисленные очень мелкие красные точки (краснее, чем общий фон). Сыпь быстро покрывает все тело, особенно она выражена на боковой поверхности туловища, на сгибательных участках рук и ног. Кожа сухая, если провести рукой — напоминает наждачную бумагу. Особенно характерен вид лица — ярко-красные щеки и бледный, свободный от сыпи треугольник между носом и губами. Язык тоже яркий, малиновый, а на его поверхности — резко увеличенные сосочки. Ну а в горле, на миндалинах, — самая настоящая ангина: очень все красное и воспаленное, на миндалинах — гнойные налеты.

Всеми этими симптомами ребенок обязан эритротоксину стрептококка, который особым образом поражает кожу и слизистые оболочки. Это поражение приводит к массовой гибели клеток самого наружного слоя кожи (эпидермиса), и кожа начинает шелушиться. Шелушение появляется на лице уже к концу 1-й недели болезни, затем на туловище, кистях и стопах.

Что необходимо знать:

Стрептококк, к счастью, высокочувствителен к антибиотикам, в частности к пенициллину. Уже через 12—24 часа после начала лечения пенициллином в состоянии больного ребенка наблюдается отчетливое улучшение. Непереносимость пенициллина — не проблема, поскольку выбор антибиотиков, активно действующих на стрептококк, достаточно велик.
В любом случае, скарлатина относится к болезням, которые при своевременном лечении антибиотиками почти всегда заканчиваются благополучно, а без лечения — почти всегда заканчиваются тяжелыми осложнениями. Осложнения скарлатины — прежде всего, поражение сердца (ревматизм) и поражение почек (гломерулонефрит).
Очень опасно прекращать лечение сразу после улучшения состояния. Антибиотики должны применяться строго определенное время, в противном случае осложнения весьма вероятны.
Своевременное использование активных антибиотиков иногда (очень редко) приводит к тому, что организм не успевает выработать достаточный иммунитет к эритротоксину — очень быстро погибает стрептококк. Следствие этого — возможность повторно заболеть скарлатиной. Эти повторные случаи, тем не менее, протекают довольно легко.
Горло и миндалины — не единственный путь проникновения стрептококка в человеческий организм. Заражение может произойти и через любую рану на коже (ссадина, порез, операция). В таком случае будут иметь место все симптомы скарлатины, кроме ангины. Принципы лечения от этого не меняются.
Легкие, а иногда и среднетяжелые формы скарлатины благополучно лечатся на дому, без всяких больниц. Ребенка, как правило, полностью изолируют на 10 дней, после чего — если состояние хорошее — вполне можно гулять. Но!!! Для перенесшего скарлатину серьезную опасность представляет повторный контакт со стрептококком — это может привести к аллергическим заболеваниям и осложнениям. Поэтому жить нормально и гулять можно, но общение с другими людьми, особенно детьми, следует свести до минимума. По крайней мере, от момента начала заболевания до похода в школу или детский сад должно пройти 3 недели, не меньше.

Кошмар!! Только что подруга звонила, что у ребятенка болит горло и сыпь пошла, так я их напугала и к врачу отправила.

Скарлатина - детская болезнь?

Чаще дети. От 3 до 9 (в некоторых источниках - от 1 до 10).

Наша воспитатель от меня впервые услышала о том, что в саду есть случаи заболевания скарлатиной...




Слава Богу не скарлатина! Гнойный тонзилит с осложнением на лимфоузлы.... будем лечится...



Родителям умершего ребеночка пусть Бог дает сил пережить это ГОРЕ((((((((

вот не могу понять, как можно после АНГИНЫ (!!!) вести ребенка в сад через 3-5 дней, может они думали что просто форингит какой-то, или как там воспаление в горле называется. Просто ангина - это тоже очень серьезное заболевание, с приемом антибиотиков, и никакой нормальный врач не выпишет ребенка через 5 дней, нам сказали что после того как уйдут симптомы нужно 2-3 недели дома отсиживаться, что бы организм восстановить.