От читаю,читаю і роблю такі висновки:
Ми самі привчаємо дітей до солодкого,до якоїсь смакоти і тим самим створюємо культ їжі з дитинства.
Адже така сильна увага і наголошення дається дітям на солодке нами самими (навколишніми).
І потім вони думають,що реально без того прожити не можна та й не треба і звикають. Плюс щоденними підгодовуваннями на майданчиках і часто вдома,ми викликаємо залежність у дітей. Я вважаю,що солодощі (що від своїх,що від чужих) мають бути в обмеженій кількості,і то в якості якоїсь винагороди,чи на якесь свято (але аж ніяк не в щоденному раціоні)! Плюс мені здається,якщо не нагадувати,то діти і самі не згадають про цукерки (і зможуть якийсь час без них прожити (в моїй сім"ї так))
![](/theme/default/images/smiles/42.gif)
і т.д.
От ви наприклад,теж любите якусь шкідливу смакоту,і кожен день хтось би вам пхав її,то звичайно ви б привикли і вважали це нормою,більше того,дивувались чому сьогодні не дають?!
Так і діти (як писала
mamatanya). Мала звикла,що кожен день ті чи інші люди дають,тому й чекає цього від них. Виходить,що суть прогулянки заключається не в самій прогулянці,а в тому,щоб піти на майданчик до тьоть,які завжди смакоту роздають!
А на рахунок запитань,що
mamatanya задала вище скажу. Я з дитинства ніколи не дозволяла малій їсти на вулиці (ми їли тільки вдома),в дуууууууже рідких випадках були одиночні рази,коли пили сік на вулиці,бо дуже жарко було. А так в основному якщо щось і купили,то несемо додому,і при купівлі обговорюємо,що от ми купили те чи інше,і його з"їмо після домашнього обіду (вечері). Завжди все було без проблем. Тому навіть якщо мала не поснідала нормально,а вона у вас вже старша і розуміє,то тепер хай чекає обіду (не бійтесь з голоду за пару годин не помре),а там зголодніла дитина нормально поїсть і тоді вже й пригостити чимось можна
Серцем і душею з ними.......!