Російсько-українська війна 2014 - ... р.

.

любителям Ляшка

Знімальну групу ТСН після кількагодинного допиту депортували з Абхазії. Кореспондентку ТСН Наталку Пісню та оператора Сергія Кисельова після кількагодинного допиту депортували з Абхазії.

Наталка Пісня
Уроки абхазької: весняний вечір в Гаграх

Вчора, 18:36
Друкувати



Замість вечеряти лобіо і розписувати плани зйомок на завтра, ми вже годину чекали на керівництво абхазької державної служби безпеки.

- Руслан, посмотрі, как по-абхазскі будєт "мєчта", із Москви звонят.

Підлеглі начальника гагрськоі гебухи слухняно полізли в своі айфони - Русланами виявилися всі, крім нас із Сєрьогою.

Замість вечеряти лобіо і розписувати плани зйомок на завтра, ми вже годину чекали на керівництво абхазької державної служби безпеки, яке не полінувалося проїхати 80 кілометрів від Сухумі до Гагр, аби особисто нас допитати.

Начальник гагрської гебухи, мущщіна із добрими серцем і животом, зробив звук телевізора голосніше, гиркнув на підлеглих, які продовжували шукати "мрію" в айфонах, щоб ті під страхом звільнення з нами не говорили, а замітався між своїм і чужим кабінетами - аби вберегти від нас частину державних, особистих і лінгвістичних таємниць.

Мрія все не знаходилася.

В цей час в телевізорі з'явився колишній головний розвідник України Олександр Якіменко - він одночасно знаходився в розшуку і видавав російському каналу українські державні таємниці.

На столі головного гагрського розвідника - між комп'ютером і якимись папірцями - лежала пачка кольорових шкільних олівців.

- А Ви тут і дєтєй допрашиваєтє?

Руслан Сєргєєвіч почав червоніти від потилиці.

- Я дєтєй допрашиваю? А в родной "Бєркут" кто стрєлял? Бандеровци! Фашисти! Что у вас там в Кієвє проісходіт! Людєй рєжут! Зачєм ви прієхалі? Что хотітє снять? Что у нас всьо плохо! Нам братья (росіяни – Н.П.) руку протянулі, когда грузіни на нас напалі, нам что, єйо кусать било нужно? Ми за свою нєзавісімость боролісь!

- Руслан Сєргєіч, а закритий для машин від початку і до кінця Олімпіади російсько-абхазький кордон - це і є ознака вашої незалежності? Шоб люди пішки, на горбу дитяче харчування перли? - не витримав Сєрьога.

Руслан Сєргєєвіч закляк. В цей час у нього задзвонив телефон - Москва цікавилася, чи знайшлася "мрія" абхазькою.

В кімнаті стало тихо.

- Нєт такого слова в абхазском, чєстно. 3 словаря обрил. І пєрєводчік. "Желаніє" - єсть, а "мєчта" - нєту.

Помічники наперебій показували результати пошуку.

Руслан Сєргєіч засмутився двічі: по-перше, звістку про відсутність поняття "мрія" в абхазькій мові Кремлю повідомлятиме саме він. По-друге, це сталося в присутності ворожих журналістів. В тому, що нас підіслали для очєрнєнія абхазької реальності, у нього сумнівів не було.

- Зачєм вокзал снімала? Зачєм коров, коториє "копєйку" єдят показивала? Что, моря нєт? Пальм нєт? Дєтскіє сади нє откривалі за ето врємя, футбольниє поля, школи? Ти б прішла к нам, ми б тєбя, как дорогого гостя, напоілі б віном, показалі би гдє снімать, что снімать. А ти ходіш, смотріш гдє плохо, снімаєш втіхаря.

Море, потрощені 20 років тому вокзали, будинки, чорний від пожежі дім уряду, прикритий плакатами з орденами, закинуті санаторії і будинки, апельсинові плантації і персикові сади, сосни, кавоварів, пенсіонерів, студентів, продавців і акторів ми знімали без будь-яких дозволів. Вони, великі патріоти своєі країни, здебільшого отримували від 1 до 3 доларів за годину роботи. В російських рублях. Востаннє літали кудись відпочивати ще з сухумського літовища - його закрили понад 20 років тому. Всі, крім студентів - ті застали аеропорт вже закинутим.

І тут розвідників побільшало. З Сухумі приїхало керівництво - класична пара "поганий і хороший поліцейський". Вони підготували кімнату для допитів - розставили стільці, принесли наш ноутбук і знайдені картки пам'яті, щоб собі нічого не забути, запхали камеру в кондиціонер.

Ще звідкись намалювалися двоє "ліц славянской национальності в спортівном" з виразним російським акцентом.

Формат зустрічі "сім на два" з "дружньої бесіди" перекваліфікували на арешт. І анонс ув'язнення від року до п'яти.

Без ордеру і рішення суду? А нашо? Ваша держава нашу державу не визнала, український консул вам не допоможе, грузини чорта з два шукатимуть, росіяни вам точно допомагати не будуть.

Ви вдвох займалися шпигунською діяльністю, очєрнялі абхазскую дєйствітєльность, ескаліровалі напряженіє в братскіх отношеніях Абхазіі і Росіі, ятрили рани народу, коли питали про стосунки з Грузією. І доказів цього у нас повно. Зараз ми всі разом подивимося то, що ви назнімали, і далі будемо вирішувати, хто, куди і навіщо.

В цей момент абхазький лицар кінжала і плаща, повелитель програмного забезпечення і просто веселий хлопець-гсбшник радісно вбив на нашому ноуті програму Final Cut, чим на кілька годин унеможливив перегляд відзнятого відео.

Ми намагалися відкрити папку з відео втрьох - хакер, Сєрьога і я. В цей час в нас розпитували про утиски росіян в Україні, розбиті через мову сім'ї, відрахованих з вишів російськомовних студентів, шибениці вздовж доріг західноукраїнських міст, шоб було де повісити проклятого москаля. Між питаннями політпідготовки цікавилися, куди саме в Україні треба відвезти дівчину у романтичну подорож, скільки у нас коштує пломба і новий зуб.

А потім: хто наказав кидати пляшки і каміння в "Беркут"? Хто платив євромайданівцям? Хто займався логістикою і координацією протестувальників? Хто спонсор? Звідки взявся Дмитро Ярош? Хто винен і що робити далі? Саме ці запитання ставили більшості затриманих "Беркутом" у грудні-січні.

Йшла 5 година тристоронньоі зустрічі.

На столі з'явилася вода, сухарі і сир. Мущщіни їли і навіть з набити ротами продовжували жваво цікавитися, якого милого ми з Сєрьогою не любимо росіян.

В процес знущань над нашим відео втрутився фсбшник, почаклував, і воно нарешті відкрилося.

Море, пустки, руїни, апельсинові сади. Закинутий рай.

Розвідники були щасливі.

Руслан Сєргєіч прийшов із давно готовим рішенням: депортація.

Мовчазний розвідник Маха повіз нас на кордон на старенькій службовій "Ладі" - "з огоньком".

Руслан Сєргєіч помахав нам услід рукою і всівся в свою нову "Тойоту Секвойя" - як справжній розвідник з чистими руками і зарплатою у пару десятків тисяч російських рублів, він, аби її купити, вочевидь, отримав чийсь спадок від іноземного родича.

Поки фсбшників не було, місцеві гебісти не приховували: якби не події в Криму і їхня очевидна схожість із новітньою історією Абхазії, такої уваги до нас не було би.

За останні роки ми в Україні тою чи іншою мірою заплили жиром, як гуси. Звикли до того, що можна лаяти владу і політиків вголос, виходити на мітинги, не підозрювати іноземних туристів у бажанні вкрасти не тільки рецепт борщу, а й державні секрети.

Осінні і зимові викрадення людей, побиття автомайданівців ескадронами смерті, розгони студентів, грудневий штурм Майдану привели до тями. І нагадали, чим саме "совок" колись був таким огидним: відсутністю свободи, єдиною правильною думкою, забороною критики партії, неможливістю мати сумніви у вірності лінії партії.

Забулося стеження, нічний стукіт в двері, запрошення на бесіди.

Забулися "правильні" телепрограми, де усміхнені хлібороби звітували про рекордні врожаї і отримували за трудодень копійки.

Забулися порожні магазини.

Як, чим і за що живуть мешканці країни, де на 250 тисяч населення - 3 (три) банкомати, ми ПОКАЖЕМО в суботу. В рамках марафону ТСН.

В держаній мові моєї країни є слово "мрія". І вислів "справдження мрій" виглядає переконливішим за російське 'сбытіє мєчт'.

В культурі українців - мріяти і діяти, вставати рано, працювати багато, поважати чужу і власну гідність.

В моєї країни Є незалежність. І буде, поки хотітиметься більшого і кращого, ніж маємо.

Ссылка

так я так и читала-всё равно ничё не поняла)))

ладно, без разницы уже....

Гарри Гаррисон. Месть Стальной Крысы

...Посадка на Клианду ничем не отличалась от посадки в тюрьму. Как только группа пассажиров сошла с трапа, всех сразу загнали в зловещую серую комнату. Под жесткими взглядами вооруженных до зубов охранников мы сбились в жалкую кучку. Наш багаж свалили рядом. Пока «Каннетава» не взлетела, ничего не происходило. Затем нас стали вызывать по одному...Важные военные, не обращая на нас ровно никакого внимания, слонялись туда-сюда, грохоча тяжелыми ботинками и побрякивая оружием. Все охранники были здоровяки с огромными челюстями и маленькими поросячьими глазками.

...В белой комнате с белыми стенами было десять человек. Шестеро занялись моим багажом, а четверо – непосредственно моей персоной. Для начала меня раздели и загнали во флюороскоп. С увеличительным устройством. Через несколько секунд состоялось совещание над снимками моих зубных пломб. Было решено, что одна из них необычайно велика и форма у нее несколько странная. Невесть откуда явилось жуткое зубоврачебное кресло. Операция началась немедленно. Зуб временно залепили цементом – надо отдать им должное, – пока пломбу исследовали на спектроскопе. Когда выяснилось, что пломба сработана из обычного сплава, они ничуть не расстроились. Досмотр продолжался...

Во время всей этой катавасии я краем глаза наблюдал за своими чемоданами. Они пострадали еще больше. Каждый из них раскрыли, вещи вывалили на белоснежные столы. Затем чемоданы разобрали на части. На мелкие части. Швы распороли, замки разобрали, ручки сняли. Потом обломки запаковали в пластиковые мешки и сдали в хранилище. Очевидно, для более детального исследования. Одежда удостоилась лишь беглого осмотра. Вскоре выяснилось почему. Потому что больше я ее не увижу до самого отъезда.– Вам выдадут клиандскую одежду, – объяснил один из инквизиторов. – Носить ее – одно удовольствие...

Суд разрешил проведение митингов в Донецке в поддержку референдума
Ссылка

п...ц, так теперь и в Донецк придут зеленые "охранятели"?