Ксю, з того часу, коли ти вчилась в школі, пройшло декілька років

Садочки встигли стати українськими, навчання українською ведеться з першого класу. Я жодного дня не займалася з Сашком українською, проте він вільно нею розмовляє і підтримує моє спілкування українською легше, ніж чолоік-філолог, який майже 20 років взагалі не вживав мову - вся робота англійською та російською. Сьогодні "русскоязічний рєбьонок" - це дитина, яка не вивчила параграф, адже є вже підручники українською, а не так як ми - буди змушені перекладати з російської ще і адаптувати, прибираючи прорадянські ура-абзаци.
Згодна, що вчитель-інквізітор - це взагалі інша тема, і якщо такого зустрів, то він буде гнобити просто щоб принизити, вишукуюси для кожного свій важіль, і тут вже задача батьків відібрати в нього можливість самої такої поведінки, а не чіплятися до важеля, яким він діяв.
Коли вивчається мова, головне не обрати ту, якою вже володієш, і за нею сховатися, а почати розмовляти тією, якій хочеш навчитися (попередньо про себе вибачившись перед колективним безсвідомим за споплюження вібрацій на час спроб і навчання

). Почати, заздалегіть погодившись, що будеш помилятися, будеш ляпати дурниці, але будеш робити все це саме для того, щоб почати це помічати, відчути мову, переключитися на її ритми та фонетику, тільки після цього вона оживе, навчання перейде на геть інший щабель і швидкість якісних змін почне надихати. Тільки так. Як вже згадувала Олена, перетинаючи поріг мовного класу, забудь всі інші мови, існує тільки та, яку вивчаєш. Це працює не тільки в школі, і не тільки протягом 45 хвилин.